26 квітня 2016 року, у вівторок Страсного тижня, в 30-ту річницю Чорнобильської трагедії, високопреосвященний Афанасій, архієпископ Харківський і Полтавський, взяв участь у заходах вшанування 30-ої річниці від дня Чорнобильської трагедії в с. Клюшниківка Миргородського району.
Голова Миргородської РДА Юрій Коваленко, голова Миргородської районної ради Леонід Яринич, Клюшниківський сільський голова Людмила Москаленко, представники духовенства на чолі з владикою Афанасієм, вшанували учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та воїнів-інтернаціоналістів покладанням квітів, а високопреосвященний Афанасій, архієпископ Харківський і Полтавський, освятив пам’ятник.
Архієпископ Афанасій в архіпастирському слові зокрема сказав: «Чорнобильська катастрофа сталася, перш за все, тому, що були поруйновані наші душі. А вони поруйновані тим, що за десятки років із нас вибили віру в Бога, а коли немає Бога в серці, то немає тоді і страху Божого, а немає страху Божого, то ми тоді не боїмося й Страшного Суду. А не боїмося Страшного Суду там, на Небесах, у Царстві Божому, то ми не боїмося й суду земного і нам тоді й море по коліна, і тоді стає можливим і поруйнувати добровільно, із власної сваволі, без наказу якогось керівництва, храм, який тут стояв. Самі ж його рознесли в 1982-83 роках – по дошці, по дві, по три, але згадайте, що сталося з цими людьми. І буквально через три роки стався Чорнобиль. Чому? Тому, що впродовж багатьох десятків років по всіх селах, по всіх містах люди добровільно руйнували храми Божі, а не захищали їх. Поруйнували храми, що стояли на землі, поруйнували, відповідно, в душі і хотіли, щоб Господь Бог на все це дивився і продовжував дозволяти творити нам те, що ми творили… Звичайно, була звитяга, був труд, але була й ось така біда духовна, душевна. У нас сьогодні дуже болючий день, бо ми пережили дуже багато трагедій і кожна трагедія, кожна катастрофа роз’ятрює нам рану в серці й вона болить нам, адже торкається, так чи інакше, чи не кожної сім’ї…
Але з того світу вони показують нам приклад самовідданості, жертовності і саме, можливо, цей приклад, який сягає далеких часів – і другої світової війни і всіх воєн, всіх наших змагань за незалежність, за волю, за свободу нашу. Нещодавно, благословляючи на демобілізацію четверту хвилю воїнів 92-ої бригади, я говорив їм – ви герої, ви повертаєтеся додому героями і вас зустрічатимуть так, як жителі Єрусалима зустрічали Ісуса Христа, коли Він вступав до міста як переможець, а вони вигукували Йому захоплено: «Осанна!». Але пам’ятайте, що через кілька днів вам кричатимуть, як і Йому, «Розіпни Його» ті ж самі люди, за яких ви там жертвували своїм життям, своїм здоров’ям, пролили там кров. Таке життя.
Але не забувайте, що ви – герої. І ми тут, на місці, повинні не забувати їх. Не забувати, що ми теж проявили якусь частку в цьому їхньому жертовному героїзмі, підтримуючи їх там. І хай оця пам'ять наша з вами, помножена на віру в Бога, дасть нам міцність, силу духу, силу волі, нехай помножить нашу волю Бог на Свою волю, і коли ці дві волі об’єднаються – наша й Божа, то нам тоді ні ворог ніякий не страшний, ні ніякі труднощі.
Сказав Творець Адаму – пам’ятаєте Його слова, які ми чомусь призабули останнім часом: «В поті чола свого здобувай хліб свій». І доки ми в поті чола свого здобували хліб, то ми і державу захищали, і будували, і розбудовували, а як захотілося нам дармівщини й хтозна чого, ми почали все руйнувати, плюндрувати і прийшов ворог на нашу землю вже зараз, в новітній час. Що робити? Тільки єднатися, тільки об’єднуватися, а що зцементує це наше єднання? Віра в Бога і рідна Церква, наша – українська. Про неї треба дбати. І тоді Бог подбає про нас.
Давайте пам’ятати, що без Бога ні до порога – так казали наші предки, наші дідусі, наші бабусі, і ми це з вами побачили на прикладі свого життя. Відбудуємо храм не десь, а ось тут, де він стояв десятиліття, століття, який ви своїми руками поруйнували, і тоді напевне Господь простить нам оті всі гріхи, що ми відступалися від Вітчизни, зраджували її, продавали її, ганьбили її, і простить нам найбільший гріх - що ми тут, на цьому місці зруйнували храм Божий, коли ніхто не змушував його руйнувати – самі зруйнували. І тоді Клюшниківку обминатимуть біди, нещастя, а буде приходити достаток, добробут і процвітання.
Хай Господь Бог цю землю благословляє, бо вона полита кров’ю своїх синів. Хай Господь Бог благословляє нас усіх кров’ю тих кращих, які там віддають своє життя. Може, вони тут були гірші, але там вони кращі, бо вони щомиті жертвують своїм життям, своїм здоров’ям, і коли вони сюди приходять, то пам’ятаймо, що ми тут, а вони там. Я там неодноразово бував – і в тих окопах, і в тих бліндажах. Що таке зараз вирвати когось із нас із цього життя і вкинути в оті окопи й бліндажі оті – в холод, нестатки й таке інше. І що кожної миті над тобою висить дамоклів меч смерті. Не забуваймо і їх, і не забуваймо і всіх тих, які ще раніше пожертвували собою. Спаси вас, Господи».
Після виступів, керівники району й села відкрили пам’ятний знак ліквідаторам Чорнобильської катастрофи та воїнам-інтернаціоналістам, а діти місцевої школи виступили з чудовою концертною програмою.
Коли завершився світський захід, високопреосвященний Афанасій, архієпископ Харківський і Полтавський спільно із кліриками єпархії – архімандритом Діонісієм (Федоровим), ігуменом Антонієм (Бондарцем), ієреями Олегом Авраменком та Іваном Годованцем відслужив літію за спочилими.