Єпископ Гавриїл (у миру — Кризина Ярослав Васильович) народився 6 березня 1973 р. в с. Березово Хустського району Закарпатської області в сім’ї іконописця. Мати та старша сестра після смерті батька прийняли чернецтво, молодша сестра – дружина священика.
В 1989 р. закінчив середню загальноосвітню школу, в 1993 р. — Київську духовну семінарію (КДС), в 1997 р. — Київську духовну академію (КДА) УПЦ МП.
В 1998 р. здобув науковий ступінь кандидата богослов’я в КДА.
20 березня 1996 р. пострижений в ченці в Дальніх печерах Свято-Успенської Києво-Печерської Лаври з іменем Гавриїл, на честь Архангела Гавриїла. 16 квітня 1996 р. рукопокладений в сан ієродиякона, 26 травня того ж року — в сан ієромонаха Блаженнішим Володимиром (Сабоданом), Митрополитом Київським і всієї України, Предстоятелем УПЦ МП.
До дня Святої Пасхи 1997 р. нагороджений Блаженнішим Митрополитом Володимиром золотим наперстним хрестом, до дня Святої Пасхи 1998 р. — саном ігумена, до 10-літнього ювілею КДС (28 серпня 1999 р.) — хрестом з прикрасами, до дня Святої Пасхи 2001 р. — саном архімандрита, 17 лютого 2012 р. — другим хрестом з прикрасами.
В 1999-2000 рр. — представник УПЦ МП в Міжконфесійній раді християнської молоді України.
З грудня 2000 р. — голова Спілки православної молоді України в ім’я прп. Нестора Літописця.
З грудня 2003 р. — доцент кафедри Загальноцерковної історії Ужгородської української богословської академії імені святих Кирила і Мефодія (УУБА).
В 2003-2014 рр. — заступник голови Синодального відділу УПЦ МП у справах молоді.
В 2005 р. отримав науковий ступінь доктора богослов’я в УУБА (по нострифікації).
В 1997-2007 рр. ніс послухи помічника інспектора, завідувача бібліотеки та викладача в КДАіС.
В 2006-2007 рр. ніс послух повноважного представника УПЦ МП в секретаріаті Всеукраїнської ради церков і релігійних організацій.
В 2007-2014 рр. — проректор з представницької роботи УУБА та Карпатського університету (КаУ).
З липня 2008 р. — професор кафедри Теоретичного богослов’я та історії Церкви УУБА. Під його керівництвом підготовлено двох докторів богословських наук і двадцять докторів богослов’я.
В 2009-2011 р. член Громадської ради з питань співпраці з релігійними організаціями при Міністерстві України у справах сім’ї, молоді та спорту.
В 2010 р. закінчив богословсько-філософський факультет КаУ й отримав державну кваліфікацію “магістр богослов’я, викладач вищого навчального закладу”.
В 2010 р. здобув науковий ступінь доктора богословських наук в УУБА.
В 2011-2014 рр. — заступник Уповноваженого УПЦ МП з питань вищої освіти і науки. 5 вересня 2012 р. рішенням організаційного Пленуму Міжнародної академії богословських наук обраний академіком.
В 2012-2016 р. — завідувач Науково-дослідного відділу державного Музею історії Десятинної церкви.
З 2016 р. – член Комісії з державного визнання документів про вищу духовну освіту при Міністерстві освіти та науки України.
З 12 червня 2018 року — клірик Київської єпархії Української Автокефальної Православної Церкви.
25 липня 2018 року рішенням Архієрейського Собору і Патріаршої ради УАПЦ обраний єпископом Рівненським і Волинським.
2 вересня 2018 року в кафедральному храмі Успіння Божої Матері м. Львова була звершена архієрейська хіротонія, яку очолив Педстоятель УАПЦ Блаженніший Митрополит Київський і всієї України Макарій (Малетич) у співслужінні архієпископа Тернопільського і Бучацького Тихона (Петранюка), єпископа Мукачівського і Карпатського Віктора (Бедь) та єпископа Херсонського і Миколаївського Бориса (Харко).
Є автором книг — “Паламізм та духовно-культурне відродження православної екумени”, “Православна Церква на Закарпатті (вік ХХ) ”, “Твердиня Православ’я Закарпаття — Ізький Свято-Миколаївський чоловічий монастир”; укладачем Житія прп. Олексія Карпаторуського; автором підручника “Церковна археологія”, співавтором підручника “Вступ до православної теології”, співавтором монографії “Соціальне служіння Православної Церкви в умовах викликів сучасного світу”. Був консультантом низки фільмів про монастирі УПЦ МП відеостудії “Лавра”.
Має церковні нагороди УПЦ МП: ювілейний орден “Різдво Христове 2000” І ст. (2000 р.); орден прп. Нестора Літописця ІІІ ст. (2003 р.) й ІІ ст. (2008 р.); орден рівноап. кн. Володимира ІІІ ст. (2008 р.); орден “1020 років хрещення Київської Русі” (2008 р.); орден “450-річчя принесення на Волинь чудотворної Почаївської ікони Божої Матері” (2009 р.); орден свт. Димитрія (Туптала), митрополита Ростовського (2010 р.); орден св. благов. кн. Київського Ярослава Мудрого (2011 р.); ювілейну медаль “Різдво Христове 2000” І ст. (2000 р.); медаль “Добрий пастир” Відділу у справах молоді РПЦ (2007 р.); медалі Хустської єпархії УПЦ МП — золоту прп. Алексія Карпаторуського (2004 р.) й “100-річчя Акафістної ікони Божої Матері” (2008 р.); медалі УУБА — прп. Алексія (Кабалюка) (2003 р.), свв. Кирила і Мефодія (2008 р.), прп. Нестора Літописця ІІ ст. (2011 р.), прп. Мойсея Угрина ІІ ст. (2011 р.) й ювілейну медаль «10 років УУБА» (2013 р.); відзнаку Мукачівської православної єпархії УПЦ МП (2017 р.) а також благословенні грамоти Предстоятеля УПЦ МП (2008, 2013 рр.) й Священного Синоду УПЦ МП (2005, 2007 й 2008 рр.).
Має державні нагороди: почесну відзнаку “За заслуги в розвитку інформаційної сфери держави” ІІІ ст. Державного комітету телебачення та радіомовлення України (2007 р.) й почесну грамоту Міністерства культури та мистецтв України (2005 р.).
СЛОВО ПРИ НАРЕЧЕННІ
Ваше Блаженство, Блаженніший Владико і Отець! Преосвященні архіпастирі та отці!
Нині з трепетом стою перед Вами, оскільки рішенням Архієрейського Собору і Патріаршої ради Української Автокефальної Православної Церкви від 25 липня 2018 року я покликаний до високого служіння у сані єпископа. Щиро і щиро дякую у молитвах Творцю за Його невичерпну милість до мене грішного і недостойного, — за можливість звершувати найвище церковне служіння у Домі Божому.
Усім своїм єством я усвідомлюю, що разом із саном єпископа Господь покладе на мене і великі обов’язки, які я, як людина слабка та немічна, самостійно не зумію виконати.
Служіння єпископа — це не слава та велич, як може здаватись на перший погляд, — це — постійна праця, насамперед, над собою, оскільки єпископ по слову Апостола Павла повинен бути «всім для всіх» (1 Кор. 9: 22).
Перш за все висловлюю особливу, сердечну подяку Вам, Ваше Блаженство, за високу довіру до мене та прошу Вас не залишати мене у своїх молитвах до Бога та Вашого батьківського піклування.
Провидінням Божим я народився на Закарпатті, батько був іконописцем, мама по його смерті прийняла чернецтво. Нині складаю сердечну синівську подяку та земний уклін моїм дорогим батькам.
Псалмопівець Давид повчає нас, що «Господь спрямовує стопи кожної людини» (Пс. 36: 23), Який благословив мені навчатись у Московській і Київській духовних семінаріях та Київській духовній академії, де я пізнав любі серцю молитву та богословʼя. І нині дякую всім, хто допомагав мені у ті роки навчання добрим словом та мудрою порадою.
Навчаючись в духовній академії я прийняв чернечий постриг у печерах, де почивають своїми нетлінними мощами святі угодники Києво-Печерські, а потім у святій Лаврі – рукопокладення у священний сан.
Надалі з благословення Блаженнішого митрополита Володимира (Сабодана), Предстоятеля УПЦ МП, я ніс довголітній викладацький та різні адміністративні послухи у Київських духовних школах та УПЦ МП.
З трепетом у душі згадую хвилини та миті благодатно-мудрого спілкування з блаженноспочилим владикою Володимиром.
Щиру подяку також складаю єпископу Віктору (Бедь), під мудрим керівництвом якого я трудився і труджусь у Карпатському університеті та Українській богословській академії міста Ужгорода.
Від щирого серця дякую і вам, боголюбиві архіпастирі, які нині зібралися у цьому святому історичному храмі – форпості православ’я – храмі на честь Успіння Божої Матері міста Львова, для того, щоб піднести свої сугубі молитви до нашого Бога. Наважуюсь просити і Ваших молитов та настанов.
Приступаючи до архієрейського служіння і розуміючи всю відповідальність, підношу сердечні молитви до свого Небесного покровителя – архистратига Божого Гавриїла, святих отців Києво-Печерських, святих угодників Закарпаття та всіх святих землі Української, і прошу, щоб вони молили Господа та Його Пречисту Матір бути мені гідним працівником у винограднику Христовому.
Ваше Блаженство! Всечесні владики! Прошу вас: помоліться, щоб через Ваші покладені архієрейські руки, Дух Святий щедро зійшов на мене грішного і немічного, дарував мудрість, розсудливість, терпіння та страх Божий для достойного єпископського служіння.