Шлях до подолання розділення українського Православ'я та утвердження єдиної Помісної Автокефальної Української Православної Церкви повинен розпочинатись з правди!
Тому звернення Архієрейського Собору УПЦ КП від 13 травня 2016 року, в частині історичної та канонічної спадковості, викликає чергове розчарування і розуміння того, що не всі, хто так кричать за Українську Церкву, наразі доросли до розуміння правди та її бажання... А без правди нічого не вийде...
Цитата:
ЗАЯВА АРХІЄРЕЙСЬКОГО СОБОРУ
Української Православної Церкви Київського Патріархату
«Про деякі питання канонічного положення Київського Патріархату
та шляхи подолання церковного розділення»
(13 травня 2016)
"...6. Таким чином в нашій державі зараз діє одна справді Українська Православна Церква – нею є Київський Патріархат, – яка є канонічною та історичною наступницею давньої православної Київської Митрополії Константинопольського Патріархату, що існувала до 1686 р. Також Київський Патріархат є правдивим спадкоємцем як Української Автокефальної Православної Церкви, що в різних формаціях діяла в Україні у 1919 – 1992 роках, так і Української Православної Церкви, що з умов зовнішньої необхідності підлягала Московському Патріархату, але на своєму Соборі 1-3 листопада 1991 р. ухвалила рішення про повну автокефалію.
Релігійна організація, яка іменує себе «Українська Православна Церква», є неканонічним витвором Московського Патріархату в Україні, плодом самозваного Харківського псевдо-собору 1992 р. та спецслужб, які його організували і провели.
Релігійні спільноти в Україні, які відділилися від Київського Патріархату в 1992-93 рр., привласнивши собі найменування «Українська Автокефальна Православна Церква», так само є неканонічним утворенням, яке підпадає під визначення «самочинного зібрання» згідно до 1 правила святителя Василія Великого..."
Аналізуючи вище наведене положення заяви Архієрейського Собору УПК КП слід зазначити:
По-перше, діюча, майже 2000-літня, прабатьківська Українська Автокефальна Православна Церква (офіційно відроджена 5 травня 1920 року за часів Української Народної Республіки та за новітніх часів 5-6 червня 1990 року на передодні відновлення державної незалежності України) ніколи не мала відношення до новопроголошеної в 1992 році УПЦ Київського патріархату.
Вперше Київський патріархат був проголошений саме УАПЦ 5-6 червня 1990 року в м. Києві Всеукраїнським Православним Церквоним Собором. Саме цим Собором було проголошено та обрано Першого Патріарха - Святійшого Мстислава Скрипника, Патріарха Київського і всієї України, Предстоятеля Української Автокефальної Православної Церкви. Тож зрозуміло, що відроджена історична, майже 2000-літня, прабатьківська УАПЦ не могла "віддалитись" від УПЦ Київського патріархату, яка буде самопроголошеною тільки 25 червня 1992 року.
Незважаючи на злочинне і незаконне, з політичних міркувань, зняття з державної реєстрації в 1992 - 1995 рр. Статуту УАПЦ, відроджена прабатьківська Українська Автокефальна Православна Церква не припинила свою діяльність і добилась відновлення своєї реєстрації в 1995 році. При цьому сьогодні діюча УАПЦ законно зберігає свою історичну, канонічну і спадкову церковну назву – Українська Автокефальна Православна Церква з 1919 року, часів Української Народної Республіки і від жодної іншої церковної структури, тим паче самопроголошеної тільки 25 червня 1992 року УПЦ КП, іншої назви собі не привласнювала. Правда у період з червня 1992 по червень 1995 року, посткомуністичним режимом президента-комуняки Леоніда Кравчука за співучасті керівництва УПЦ Київського патріархату (зокрема сьогоднішнього Патріарха Філарета Денисенка, фактичного керманича даної церковної структури від початку її самопроголошення), Українській Автокефальній Православній Церкві було нанесено значну шкоду: нищились парафії, під тиском влади духовенство та парафії УАПЦ змушували переходити до УПЦ КП, відбирались храми, будівлі, майно тощо. Про що всі так намагаються забути...
По-друге, Українська Автокефальна Православна Церква, яка ніколи не належала до лона УПЦ Київського патріархату, і не могла належити, неуповноважувала УПЦ КП представляти інтереси УАПЦ...
По-третє, у відповідності до церковних канонів та історичної правди, а також законодавства України, прабатьківська, майже 2000-літня, Українська Автокефальна Православна Церква, початки якої ідуть від апостольської місії апостола українського Андрія Первозваного, заснування і діяльності Скіфської єпархії (ІІ – ІХ ст. ст.), Української (Руської) Церкви (862 – 1721 рр.), відродженої УАПЦ (1920 р. – по наші дні) є історичною і канонічною Українською Православною Церквою. Поряд із УАПЦ в Україні на сьогодні, поміж Православних Церков, діють також Українська Православна Церква Київського патріархату (1992 р. – по сьогодні) та Українська Православна Церква Московського патріархату, як структурний підрозділ Російської Православної Церкви в Україні (1921 р. – по сьогодні). Тож УПЦ Київського патріархату є тільки однією із офіційно та канонічно діючих в Україні Православних церковних структур. При цьому УПЦ Київського патріархату є наймолодшою православною церковною структурою в Україні, якій цього року виповнюється 24 року з офіційного самопрголошення.
Нажаль в тексті даного звернення, з церковної, історичної та канонічної точки зору, міститься іще багато ляпів та неправдивих тверджень. Поряд із цим хотілось би нагадати також і про те, що Святійший Мстислав Скрипник, Патріарх Київський і всієї України, Предстоятель УАПЦ, Першоієрарх УАПЦ США та УАПЦ в Діяспорі, як і колегіальні органи управлінняя УАПЦ, ніколи не визнавали так зване об'єднання частини УПЦ МП та УАПЦ в 1992 році на чолі, на сьогодні, з Патріархом Філаретом Денисенком (УПЦ КП) за державно-політичної участі Президента України, колишнього головного комуністичного ідеолога Леоніда Кравчука. Спочилий у Бозі Святійший Патріарх Мстислав Скрипник ніколи не визнавав себе главою самопроголошеної УПЦ Київського патріархату та не провів жодної служби із Патріархом Філаретом Денисенком та його послідовниками після 25 червня 1992 року.
Поряд із вище викладеним, саме злочинне і незаконне зняття з державної реєстрації Статуту відродженої, майже 2000-літньої, прабатьківської УАПЦ на користь самопроголошеної УПЦ Київського патріархату призвело до того, що Українська Автокефальна Православна Церква насильно була зупинена на шляху до визнання та входження до складу Вселенського патріархату, а відтак до цілковитої автокефалії...
Тож будьмо правдиві, коли хочемо бути з Богом та світовим церковним співтовариством. І якщо щиро бажаємо подолати розділення українських православних та утвердити єдину Помісну Автокефальну Українську Православну Церкву.
Мир всім!
+ ВІКТОР Бедь,
єпископ Мукачівський і Карпатський,
голова Комісії з духовності, освіти та катехізації
Української Автокефальної Православної Церкви
м. Ужгород,
14 травня 2016 року