Ваше Блаженство, Блаженніший Владико і Отець! Преосвященні архіпастирі та отці!
Нині з трепетом стою перед Вами, оскільки рішенням Архієрейського Собору і Патріаршої ради Української Автокефальної Православної Церкви від 25 липня 2018 року я покликаний до високого служіння у сані єпископа. Щиро і щиро дякую у молитвах Творцю за Його невичерпну милість до мене грішного і недостойного, — за можливість звершувати найвище церковне служіння у Домі Божому.
Усім своїм єством я усвідомлюю, що разом із саном єпископа Господь покладе на мене і великі обов’язки, які я, як людина слабка та немічна, самостійно не зумію виконати.
Служіння єпископа — це не слава та велич, як може здаватись на перший погляд, — це — постійна праця, насамперед, над собою, оскільки єпископ по слову Апостола Павла повинен бути «всім для всіх» (1 Кор. 9: 22).
Перш за все висловлюю особливу, сердечну подяку Вам, Ваше Блаженство, за високу довіру до мене та прошу Вас не залишати мене у своїх молитвах до Бога та Вашого батьківського піклування.
Провидінням Божим я народився на Закарпатті, батько був іконописцем, мама по його смерті прийняла чернецтво. Нині складаю сердечну синівську подяку та земний уклін моїм дорогим батькам.
Псалмопівець Давид повчає нас, що «Господь спрямовує стопи кожної людини» (Пс. 36: 23), Який благословив мені навчатись у Московській і Київській духовних семінаріях та Київській духовній академії, де я пізнав любі серцю молитву та богословʼя. І нині дякую всім, хто допомагав мені у ті роки навчання добрим словом та мудрою порадою.
Навчаючись в духовній академії я прийняв чернечий постриг у печерах, де почивають своїми нетлінними мощами святі угодники Києво-Печерські, а потім у святій Лаврі – рукопокладення у священний сан.
Надалі з благословення Блаженнішого митрополита Володимира (Сабодана), Предстоятеля УПЦ МП, я ніс довголітній викладацький та різні адміністративні послухи у Київських духовних школах та УПЦ МП.
З трепетом у душі згадую хвилини та миті благодатно-мудрого спілкування з блаженноспочилим владикою Володимиром.
Щиру подяку також складаю єпископу Віктору (Бедь), під мудрим керівництвом якого я трудився і труджусь у Карпатському університеті та Українській богословській академії міста Ужгорода.
Від щирого серця дякую і вам, боголюбиві архіпастирі, які нині зібралися у цьому святому історичному храмі – форпості православ’я – храмі на честь Успіння Божої Матері міста Львова, для того, щоб піднести свої сугубі молитви до нашого Бога. Наважуюсь просити і Ваших молитов та настанов.
Приступаючи до архієрейського служіння і розуміючи всю відповідальність, підношу сердечні молитви до свого Небесного покровителя – архистратига Божого Гавриїла, святих отців Києво-Печерських, святих угодників Закарпаття та всіх святих землі Української, і прошу, щоб вони молили Господа та Його Пречисту Матір бути мені гідним працівником у винограднику Христовому.
Ваше Блаженство! Всечесні владики! Прошу вас: помоліться, щоб через Ваші покладені архієрейські руки, Дух Святий щедро зійшов на мене грішного і немічного, дарував мудрість, розсудливість, терпіння та страх Божий для достойного єпископського служіння.