Підсумки Сінаксису – зібрання Предстоятелів Помісних Православних Церков, яке відбулося 22-28 січня цього року в Шамбезі, для українського православ’я яке прагне отримати автокефалію виявилися невтішними. Ігноруючи волю й прагнення багатомільйонної спільноти православних українців, як і представників інших Церков, які досі не отримали канонічного визнання, наші брати в Господі Ісусі Христі так і не знайшли порозуміння стосовно розгляду питання щодо надання автокефалії , вилучивши з порядку денного це питання Всеправославного Собору, проведення якого заплановане на червень 2016 року.
Деякі з Помісних Церков хотіли б тримати у своїх “обіймах”ту чи іншу національну церкву ,як це робить Російська Православна Церква по відношенню до більшої частини українського православного люду нав’язуючи свою імперську волю та не рахуючись з волею та бажанням православного народу України. А бажають щоб той чи інший народ жив та молився так як вони цього прагнуть. Нас дивує така невблаганна позиція стосовно мільйонів православних, які твердо сповідують православну віру і дотримуються канонів, догматів та чинопослідування богослужінь.
«Тільки по тому пізнають, що ви учні Мої, коли буде любов поміж вами», – заповів нам Господь. Ми очікуємо від православної спільноти світу прояву братерської любові. В час, коли повсюди наступає секуляризм, вседозвілля та різного роду єретичні, окультні й сектантські погляди, які загрожують чистоті православного віровчення, соборне єднання всіх православних світу має визначальне значення.
В той же час, розгляд на Всеправославному Соборі другорядних питань і вилучення найважливішого – прийняття принципів надання автокефалії, не є показником соборності вселенського православ’я, а, навпаки, віддаленням від неї, адже за межами Вселенської Церкви залишається значна частина православного люду.Відсутність в лоні Помісних Церков більшої частини православних України додала б Вселенському Православю та більшу могутність,окрім Російської Православної Церкви,бо без України Російсьська Православна Церква в масштабах світового православ’я втратила б свою величність та можливість насильницькими методами впливати на ті чи інші процеси в світовому православ’ї.
Бог створив український народ, який ще тисячу років тому прийняв хрещення від Константинопольської Церкви, то чи може хтось відібрати в нас право бути українцями, молитися рідною мовою, мати власну Державу й Церкву? Нині це намагається зробити влада Росії, використовуючи у своїх політичний ігрищах Російську Православну Церкву, яка на всеправославній нараді в Шамбезі показала своє істинне лице. Але все, що будується на обмані й насиллі, подібне до будинку, збудованого на піску, – прийде час і зруйнується.
Нам же всім, хто прагне до помісності українського православ’я, слід протистояти облудним замислам ворогів України й автокефалії українського православ’я, і утверджувати на теренах рідної Вітчизни свою Помісну ПравославнуЦеркву,але до того часу ми не повинні прагнути один одного підкорити чи приєднати до себе,а через домовленість і компроміс обєднати українське православ’я заради України та українського народу. І можливо що якась і невеличка частина православних в Україні все таки залишиться в лоні РПЦ ,але це жодним чином не зможе завадити в утвердженні Помісної Православної Церкви в Україні.ось в цьому і приховується страх у керівництва РПЦ,а відтак і у керівництва РФ,розуміючи про втрату російського впливу на Україну. Більшість українського народу переконані ,що Помісна Православна Церква в Україні буде. Тоді переможе правда Божа, і ті, хто боровся за неї, отримають нагороду, а хто протистояв їй, – будуть знеславлені.
24 лютого 2016 р.
Предстоятель УАПЦ
Блаженнійший Митрополит Київський і всієї України
МАКАРІЙ