Події, які відбуваються у с. Троїцьке Глобинського району Полтавської області, отримали своє продовження і це викликає занепокоєння.
В української патріотичної Церкви - Свято-Троїцької громади УАПЦ, за підтримки сільської влади та керівництва місцевої агрофірми, відбирають церковне приміщення та передають Московській Церкві. І все це відбувається під час збройної агресії Російської Федерації проти України. На чолі цих ганебних процесів стоїть заборонений у священнослужінні від імені Української Автокефальної Православної Церкви ієрей Богдан Гарагуля (Указ №5 архієпископа Харківського і Полтавського УАПЦ Афанасія від 13 березня 2017 р.).
Випускник Комсомольської семінарії Московського патріархату Богдан Гарагуля клятвенно переконував єпархіальне управління та особисто керуючого єпархією високопреосвященного архієпископа Афанасія у своїй абсолютній відразі та несприйнятті УПЦ Московського патріархату. Присягнувши на вірність Українській Автокефальній Православній Церкві, молодий семінарист був висвячений на ієрея та призначений настоятелем парафії в с. Івашки під Полтавою, але не зміг там закріпитися. Тим часом створив громаду в м. Комсомольську (нині Горішні Плавні), де проживає, намагався взяти земельну ділянку під будівництво храму, але в місті, де особливо міцні позиції УПЦ МП і сильні проросійські настрої, в тім числі й у владних структурах, в нього нічого не вийшло.
Довіри в керівництва Харківсько-Полтавською єпархією до нього вже не було, але, зважаючи на молодий вік та двох малих дітей, архієпископ Афанасій посилає о. Богдана допомагати настоятелю Свято-Троїцької парафії в с. Троїцьке (Фрунзівка), Глобинського району, ієрею Євгену Пономаренку, який часто відлучається в зону АТО.
Спершу він проявив себе як ревний служитель, добре знав богослужбовий Устав, мав чудовий голос, що й привернуло до нього парафіян. Побачивши, що громада хоч і не чисельна, але згуртована, добре дбає про церкву й священика, має чималу, як для невеликого села, касу, почав намовляти людей проти настоятеля парафії о. Євгена Пономаренка, гуртувати навколо себе тих сільчан, котрі раніше на богослужіння не ходили, участі в житті парафії не брали, а їздили, й то не завжди, до церкви Московського патріархату в сусіднє село Манжелію.
Коли отець Євген на початку цього року пішов у зону АТО капеланом, о. Богдан став підбурювати членів громади на перехід до УПЦ МП. На дзвінки з Консисторії та особисто владики Афанасія не відповідав, обдурюючи селян, що Консисторія і особисто Владика про парафію не дбають і треба змінити конфесію. Але переважною більшістю членів громади не був підтриманий. Тоді їх почали залякувати розправою, навіть спаленням житла. А директор агрофірми «Троїцька» пригрозив зруйнувати церковне приміщення бульдозером, якщо в громаді не припиниться протистояння.
Члени громади, стурбовані такою поведінкою о. Богдана та формування ним промосковського активу з метою переведення громади до УПЦ МП, попросили негайного призначення нового настоятеля парафії замість вибулого о. Євгена Пономаренка, що й було зроблено. Новим настоятелем Свято-Троїцької парафії було призначено ієрея Олександра Горая, який добре обізнаний із справами в цій парафії.
Новий настоятель одразу ж провів загальні збори членів громади, які одностайно засудили підривну діяльність о. Богдана Гарагулі та одноголосно підтримали рішення про вірність і відданість Українській Автокефальній Православній Церкві.
О. Богдан, залучившись підтримкою сільської влади та керівництва агрофірми «Троїцька», разом із своїми прихильниками забирають ключі від церковного приміщення, привласнюють майно громади УАПЦ, церковні кошти та будівельні матеріали, що зберігалися там для ремонту даху. На справедливі звернення Свято-Троїцької громади до сільської влади про неправомірні дії прихильників «руського міра» в селі, остання залишалася байдужою.
До слова варто сказати, що напівзруйновану будівлю колишньої церкви, збудованої в 1833 році, віднайшов у хащах саме ієрей УАПЦ Євген Пономаренко, згуртував навколо себе частину селян, які разом із ним кілька місяців вирубували дерева та чагарники, вивозили тонни сміття та опорядковували приміщення, знесли ікони, рушники, придбали багато необхідних для богослужіння речей, а волонтери з райцентру Глобине змайстрували тимчасовий іконостас, допомагали коштами, настільки всі були раді, що, нарешті, в районі з’явилася громада рідної Церкви-Матері – УАПЦ.
Зараз члени Свято-Троїцької парафії УАПЦ моляться в маленькій «шевченківській» хатині і сподіваються, що їм повернуть церковне приміщення, яке вони вирятували з чагарників, вдихнули в нього життя і молилися в ньому три роки і в спеку, і в холод, і в люті морози. А дії ж прихильників «руського міра» в Троїцькому будуть оцінені владою і патріотичними силами належним чином.